Альтернативна історія Другої світової — інтерв’ю зі Starni Games

Добрий день! Представтесь, будь ласка.

Вітаю! Мене звуть Олександр Сєнін. Я — операційний директор у студії Starni Games.

Ми — українська компанія, яка розробляє власні ігри на ПК. Наразі ми робимо покрокові стратегії у сетингу другої світової.

Розкажіть, як взагалі виникла Starni Games? З чого все почалося?

Студія була заснована Ігорем Тимошенко. Він виступає в нас у ролі директора і головного програміста. Спочатку він самотужки розробляв власну браузерну гру про космос. Ну, можна сказати, що це було щось на кшталт “Космічних рейнджерів”, але у форматі браузерної гри. Далі Ігор разом з декількома однодумцями почав розробляти покрокові стратегії (відштовхуючись від масштабів, можна сказати, варґеймів). І от, перша така серйозна гра Panzer Strategy вийшла на ПК у Steam. Десь після релізу цього проекту, я доєднався до команди розробників. Зараз студія налічує вже близько 14 співробітників. Тож, от потрохи ростемо. 🙂

Чи були Ви, або хтось з інших співробітників Starni, причетні до ґеймдеву до цього?

Як уже було сказано, у Ігоря до Starni вже були певні проекти та напрацювання у цій сфері. Він починав з вищезгаданої космічної стратегії, далі перемкнувся на варґейми, і от з того часу, власне, і почалася історія Starni Games, тож так.

На сторінці студії у Steam можна побачити, що перша гра від вашого колективу — це стратегія Panzer Strategy, яка вийшла у 2018 році. Розкажіть, якщо можете, про те, як проходила розробка цієї гри. З якими труднощами ви зіткнулися під час розробки і релізу?

Ну, тут варто зауважити, що під час розробки Panzer Strategy я ще не працював у Starni Games, але, певна річ, ми це все обговорювали, гра підтримувалася вже і після того, як я долучився до команди, та і взагалі наші наступні проекти, так чи інакше, базуються на напрацюваннях Panzer Strategy. З якихось комплексних моментів можна зазначити, що з самого початку перед розробниками стояло завдання створити не просто варґейм, а варґейм з сучасним візуалом (бо на той час більшість варґеймів були доволі схематичними, і ця складова у проектах цього жанру була далеко не на першому місці). Ну, тобто, щоб усі юніти коректно відображалися: з урахуванням особливостей ландшафту, мали свою фізику тощо. Ось це було доволі складним, але цікавим завданням у технічному плані.

У плані сетингу була доволі… неоднозначна дилема. Сетинг другої світової диктує основні фракції, які беруть участь у конфлікті. І от, склалася така ситуація, що нам хотілося би додати до гри більше наративу, розказати про обидві сторони конфлікту, додати певних ключових осіб. Ну і, власне, фактично одразу з’явилося питання, а чи буде у грі Гітлер і так далі? Ну і разом з цим, у тому ж таки Panzer Strategy були зроблені між місіями такі невеличкі кат-сцени, і з’явилася складність: а як показати все, що ми хочемо показати і не порушити при цьому… певні норми, правила та закони. Тобто, наприклад, у наших іграх ніде немає свастики. Ми її завжди заміняємо, бо законодавство ряду європейських країн, зокрема, законодавство Німеччини, забороняє демонстрацію нацистських символів. І так само в нас у грі є Гітлер, який не є нічим більшим, аніж звичайною проекцією історичної постаті. Тим не менш, виникали ось такі складнощі у тому, як би показати все максимально історично, і при цьому не порушити законодавства. 

Знову таки, опираючись на профіль компанії у Steam, далі ви взялися за розробку Strategic Mind. Розкажіть про серію в цілому, і у чому полягає відмінність від вашого дебютного проекту?

По суті, Strategic Mind — це еволюція Panzer Strategy. Суть полягає у тому, що під час розробки Panzer Strategy, оскільки це був перший проект, виникали певні складнощі, які було доволі важко виправити. Тому нам було легше просто розпочати нову серію і зробити у ній усе як слід, і не повторювати помилок, яких ми вже припустились. Тому Strategic Mind можна вважати певного роду переосмисленням Panzer Strategy.

Але, окрім переосмислення, у гру було додано ще певну кількість поліпшень і механік. Так, наприклад, коли я прийшов у Starni Games на позицію ґеймдизайнера, стояла задача розробити та імплементувати механіки морського бою. Тож у Strategic Mind ми відполірували стандартний наземний бій і додали абсолютно нову механіку боїв на воді.

Чому ви обрали саме жанр покрокової стратегії. Чому не RTS, чи взагалі шутер?

Ну, по-перше, завжди хочеться робити ігри, які подобаються, і у які цікаво грати самому. Ну а по-друге, тут же все залежало від того, що скаже CEO. Оскільки Ігор сам створив студію і інвестував у неї власні кошти та час, він, скоріше за все, виходив з того, що йому подобається і на що вистачить бюджету. Ну а оскільки Strategic Mind, як покрокова стратегія, доволі невибаглива у плані бюджету гра, її легше зробити саме ось так.

Ще влітку 2020 року довкола однієї з ігор серії (Strategic Mind: Blitzkrieg) спалахнули неабиякі пристрасті за участі високопосадовців РФ. Оскільки ми не брали участі у цьому і не слідкували тоді за розвитком ситуації, ми би хотіли утриматись від  будь яких інтерпретацій цих подій, і хотіли би запитати у вас. Що ви можете розказати про цей конфлікт?

Після того, як вийшов Strategic Mind: The Pacific, ми почали працювати над Strategic Mind: Blitzkrieg. По суті, це була гра, яка повторювала події Panzer Strategy, але там ми врахували усі недоліки та прорахунки, які у нас були наявні у Panzer Strategy. Ну і, по суті, ми зробили те, що і хотіли зробити ще з самого початку. 

Ну і, відповідно, оскільки Strategic Mind: Blitzkrieg була покращеною версією Panzer Strategy, там були наявні і покращенні сінематики, механіки тощо. Взагалі, варто зазначити, що наші ігри відрізняються від інших варґеймів саме наявністю сюжету, наративу, певних сюжетних сінематиків, і все це озвучено. Так ми занурюємо гравця у атмосферу тих часів, показуємо справжні історичні події та втягуємо у те, що відбувається. Даємо розуміння того, що гравець не просто перетягує фігурки на різні клітинки, а, безпосередньо, бере участь у цих подіях.

Ну і, власне, для цього у нас розроблявся сюжет і наратив. У грі у нас є три типи місій:

1. Повністю історичні — тобто такі, у яких все йде у суворій відповідності з історією.
2. Історичні битви з альтернативним результатом.
3. Альтернативна історична місія. Це, зазвичай, битви, які не відбулись у реальному житті, але для їхньої реалізації ми використовуємо реальні плани. Тобто, наприклад, існував план німецької висадки у Британії у 1941 році, і у реальній історії від нього відмовились в останній момент, а у нашій грі німці там можуть висадитись, бо вони, наприклад, провели краще попередні бої.

І от, у нас є кампанія за Німеччину, і там переважають історичні битви, але так само, як і у інших фракцій, є і альтернативні історичні місії. І є місія, де гравець може виграти битву за Москву і захопити її. Ну і, як раз, коли гравець перемагає у битві за Москву, граючи за Німеччину, він бачить сінематик, де німці проводять парад на Червоній площі, після того, як вони захопили Москву. І саме цей, приблизно 30-секундний фрагмент сінематика, вирваний з контексту, підняв цілу хвилю… емоцій у Росії.

З огляду на попереднє питання, виникає наступне: Як ви вважаєте (і як ігротворці, і як люди), чи має держава впливати на створення ігор в цілому? Можливо, допомагаючи фінансово, можливо, забороняючи ігри, які їм здаються… неприйнятними?

Ми взагалі проти будь-якої цензури. Ми виступаємо за свободу творчості, допоки це не заперечує кримінальному кодексу, скажімо так. Звісно, є певні теми і речі, які табуйовані у всьому світі. Певні заборони логічні, деякі — не дуже. Але у всього є межа, і якщо розробники цієї межі не перетинають, то, на наш погляд, вони повинні мати повну свободу дій, і лише гравці у праві вирішувати, потрібен їм такий продукт, чи ні. Тобто, оцінку дають гравці, голосуючи гривнею.

Тобто, наприклад, як і чим би нас не поливали у різних соц.мережах, але ми могли побачити, що у Steam у нас було 86% позитивних відгуків і такий рейтинг зберігається і по сьогодні [дата запису інтерв’ю — 3 грудня 2020 року]. Тобто, переважна більшість гравців залишилася задоволеною.

Особисто мені здається, що негативна реакція була у людей, які не хотіли грати у проект. Тобто, вони її не чекали. Вони просто десь щось почули, що мовляв: “Тут Гітлер стоїть на Червоній площі” і все. Тому, мені здається, що ніхто у цій ситуації якось не розбирався, а державні органи навряд проводили якийсь всебічний аналіз гри. 🙂

Ну і тому я вважаю, що ось таке втручання у справу, у якій ти не дуже тямиш, буде… дещо недоречним.

Це стосовно першої частини питання. Стосовно того, чи має держава підтримувати розробку ігор і цензурувати їх. Підтримувати, звичайно, можна, як і будь-яку іншу галузь економіки чи бізнесу. Але мені здається, що якщо така підтримка є, то вона має базуватись на якомусь певному бізнес-плануванні і поверненні цих коштів після успішної реалізації проекту, ніж на саме вмісті цього проекту і цензуруванні цього вмісту.

Тобто, якщо держава береться за фінансування гри, вона не має висувати якихось наджорстких вимог стосовно контенту гри. Варто лише окреслити межі, що мовляв, все має бути у межах норми, а не висувати конкретних вимог. Бо, як на мене, буде не зовсім правильно, якщо держава виступає спонсором гри і каже, що якщо от там козаки захоплять Москву, то це,автоматично хороша гра і її ми спонсоруємо, а якщо ні — то до побачення. Тому, як на мене, варто підтримувати не тільки і не стільки якісь ідеологічні проекти, а щось, що може дійсно стати успішним на світовому ринку і зацікавити гравців зі всього світу. І таким чином просувати і український ґеймдев, і ігри загалом.

Відходячи від теми, як Starni Games пережили карантин. Чи змінилося щось у робочих процесах?

Ми працюємо то з дому, то з офісу. Здебільшого, це залежить від обставин. Звичайно, коли у 2020 році був введений повний локдаун і жорсткий карантин, ми перейшли на віддалену роботу, і два місяці працювали з дому. Це якраз було перед релізом Strategic Mind Blitzkrieg. Тож ці місяці були доволі напруженими. Вже влітку ми повернулися до офісу. Потім, ще восени, десь місяць ми працювали віддалено. Тож ми дивимося по ситуації, і якщо вона дозволяє, ми працюємо з офісу. Тож, вийшло так, що обставини змусили нас побудувати певну інфраструктуру, і на сьогодні ми вже готові працювати як з офісу, так і з дому.

А от Ви, як гравець, у які проекти граєте? Які у вас найулюбленіші?

Ну, останнім часом я дуже завантажений роботою. До цього мені подобались, переважно, стратегії. Як у реальному часі, так і покрокові. Ну і дуже люблю мультиплеєрні проекти. З того, що дуже подобається: Civilization, Stronghold. Також дивився, цікавився Artifact від Valve. Ну, він, звісно, провалився у плані певної економіки, але у плані ґеймплею та ігрових механік проект вийшов цікавий. Зараз он роблять Artifact 2.0 версію, подивимось, що вони там зроблять [уууупс… Ну, судячи з усього, вже не дуже подивимось 😀]. Ну, з популярного я ще грав, звісно, у Dota, CS тощо. З останнього, сподобалася настільна версія “Гри престолів”. Ну і у наші ігри, звісно, теж граю. 🙂

Чи збирається Starni Games зайнятися розробкою ігор у іншому жанрі (і на інші теми) у майбутньому?

Наше традиційне питання: якими Ви бачите перспективи українського ґеймдеву у майбутньому?

Цікаве питання… Взагалі, на мій погляд, наша індустрія досить непогано розвивається. Тут складно заглядати далеко, але якщо казати про найближче майбутнє, то зараз з’явилося чимало невеличких проектів, невеличких компаній. І хотілося би, щоб такого було більше. Зараз у нас є декілька великих компаній, які тримають якусь частину ринку, але хотілося би, щоб різноманіття на нашому ринку ставало більше.

Як вам на цьогорічному Games Gathering?

Ой, я скажу чесно, ми ще весною 2020 року почали відвідувати онлайн-конференції і, звичайно, враження інакші, ніж від традиційного офлайн-формату. Взагалі, зараз ще важко щось сказати, бо ми спілкуємось у перший день конференції, а оскільки це будній день і є купа роботи, то, мабуть, нормально побути і повністю відчути конференцію я зможу у вихідні. А взагалі, чудово, що такий захід є, і я щиро сподіваюся, що вже наступного разу вийде зібратися у МВЦ і провести крутий офлайн-захід.